Рак ободової кишки

ІМТ

Індекс маси тіла (ІМТ)

Індекс маси тіла — це простий показник для класифікації маси тіла. Він обчислюється як маса тіла в кілограмах, поділена на квадрат зросту в метрах (кг/м²). ІМТ служить для грубої оцінки недоїдання або надлишкової ваги, але не враховує складу тіла (м’язова проти жирової маси) або розподіл жиру.

парадоксальній

При стенозі товстої кишки кал затримується перед звуженням. Внаслідок бактеріального розкладу він частково розріджується і може проходити через стеноз у вигляді рідкого стулу. Додатково подразнення слизової сприяє виділенню рідини. Оскільки незважаючи на перепону для відтоку виникає діарея, це називають парадоксальною діареєю.

тенезми

Тенезми

Тенезми — це мучливі, часто болісні й зазвичай безрезультатні позиви до дефекації. Типово відчуття неповного випорожнення та повторні безуспішні спроби. Часто лежать в основі запальні або ректальні захворювання, що можуть спричиняти таку симптоматику.

Запор

Запор

Запор означає ускладнене або надто рідкісне випорожнення кишечника з твердим або лише частково виведеним калом. Супроводжувальні явища можуть включати сильне потуги, відчуття неповного випорожнення та механічні труднощі при дефекації. Причини різноманітні й охоплюють харчові та способу життя фактори, медикаменти, а також функціональні або структурні порушення кишечника.

Діарея

Діарея

Діарея описує збільшення частоти випорожнень і/або розрідження консистенції стулу (рідкий кал) порівняно з індивідуальною нормою. Розрізняють гостру та хронічну діарею; можливі наслідки — втрата рідини та електролітів. Причини можуть бути інфекційні, запальні, секреторні або мальабсорбційні.

Блідість

Блідість

Блідість (паліор) означає помітне освітлення шкіри або слизових оболонок. Вона може бути спричинена зниженим вмістом гемоглобіну в крові (наприклад, при анемії) або зменшеним кровопостачанням і не є специфічним ознакою, тому потребує подальшого обстеження.

Запаморочення

Запаморочення

Запаморочення — це суб’єктивне відчуття порушення рівноваги або відчуття обертання, хитання чи пригніченості. Розрізняють вестибулярні запаморочення з відчуттям обертання, невпевненість при ходьбі та передсинкопальні відчуття слабкості.

Причини різноманітні і включають порушення внутрішнього вуха, неврологічні захворювання та проблеми з кровообігом; можливим і частим приводом запаморочення при зміні положення є ортостатична гіпотонія.

Диспное

Диспное

Диспное — це суб’єктивне відчуття задишки або ускладненого дихання. Воно може проявлятися при фізичному навантаженні або в спокої і варіювати за інтенсивністю та характером.

Втома

Втома

Втома означає тривалу, часто навантажливу й таку, що впливає на функціонування, виснаженість або втомленість, яку неможливо усунути лише відпочинком. Вона відрізняється від звичайної сонливості або тимчасової втоми.

Поширені зв’язки — хронічні захворювання, психічне навантаження та системні причини, такі як анемія, які можуть сприяти загальній втомі.

Гематохезія

Гематохезія

Гематохезія означає видиму, свіже кровотечу в калі. Зазвичай вона вказує на джерело кровотечі в нижньому тракті травлення, наприклад у товстій кишці або прямій кишці.

У виняткових випадках дуже сильна крововтрата з верхнього відділу шлунково-кишкового тракту також може спричинити свіже червоне кровотечу в калі, проте зазвичай гематохезія вказує на дистальне джерело кровотечі.

Пірексія

Пірексія

Пірексія — це медичний термін для гарячки, тобто підвищення температури тіла внаслідок переналаштування контрольної точки температури під дією пієрогенних впливів. Гарячка часто є ознакою інфекції, запалення, певних пухлинних захворювань або реакції на медикаменти.

нічна гіпергідроз

Нічна гіпергідроз

Нічна гіпергідроз означає надмірне потовиділення під час сну, що призводить до промоклого одягу або постільної білизни. Його слід відрізняти від нормального нічного потіння, зумовленого температурою навколишнього середовища або ритмами сну.

Нудота

Нудота (нудота)

Нудота означає суб’єктивне відчуття нездужання в верхній частині живота або глотці з вираженим бажанням відригнути. Це симптом, а не знахідка, і може мати багато причин — наприклад, захворювання шлунково-кишкового тракту, вестибулярні порушення, ефекти медикаментів, метаболічні розлади або вагітність. Нудота часто передує блюванню і може знижувати апетит та при тривалому перебігу спричиняти вторинні проблеми, такі як втрата рідини.

Гематемезис

Гематемезис (кроваве блювання)

Гематемезис означає блювання кров’ю або кров’янистим вмістом і вказує на джерело кровотечі в верхньому відділі шлунково-кишкового тракту. Викинутий вміст може бути свіжо кров’янистим або темно забарвленим/“кавоподібним” залежно від часу перебування та розкладу крові в шлунку. Гематемезис зазвичай потребує швидкого діагностичного з’ясування, оскільки може бути ознакою значної шлунково-кишкової кровотечі.

патологічні знахідки або нашарування

Патологічні зміни слизової оболонки або нашарування можуть вказувати на хронічне запальне захворювання кишечника (CED) як, наприклад, хвороба Крона або виразковий коліт, але не є специфічними для нього.

Мелена

Мелена (дьогтярний стілець)

Мелена означає чорний, дьогтеподібний кал, що виникає внаслідок розпаду та окиснення крові в верхньому відділі травного тракту. Темний колір зумовлений хімічними змінами крові під час проходження через шлунок і тонкий кишечник. Мелена часто вказує на джерело кровотечі проксимальніше від товстої кишки і є клінічно значущим сигналом, що потребує подальшого обстеження.

Геморой або анальна тріщина

Геморої та анальні тріщини

Геморої — це розширені судинні подушки в анальній ділянці, які можуть викликати кровотечі, свербіж або відчуття стороннього тіла. Анальні тріщини — це болючі розриви анальної шкіри, зазвичай з яскраво червоною кров’ю на калі або під час дефекації. Часті причини — механічне навантаження через сильне напруження при запорі або повторну діарею; іншими тригерами можуть бути вагітність, підвищення венозного тиску або запальні захворювання.

Жовтяниця або свербіж

Жовтяниця та свербіж

Жовтяниця (іктер) означає пожовтіння шкіри та склер через підвищений білірубін. Свербіж — це загальний або локалізований свербіж. Обидва симптоми є неспецифічними, але важливими клінічними ознаками, які можуть вказувати на порушення функції печінки, порушений відтік жовчі (холестатичні процеси), біліарну обструкцію або рідше підвищене утворення білірубіну (наприклад, при гемолізі). Поява жовтяниці або вираженого свербежу виправдовує подальше діагностичне обстеження для диференціації гепатоцелюлярних, холестатичних або позапечінкових причин.

Прийом антибіотиків

Прийом антибіотиків

Під прийомом антибіотиків розуміють застосування антимікробних лікарських засобів. Недавній або повторний прийом може змінити кишкову флору і тим самим підвищити ризик антибіотик-асоційованих ускладнень. Клінічно особливо значущий підвищений ризик Clostridioides-difficile-асоційованої діареї або псевдомембранозного коліту після системної антибіотикотерапії.

Безсоння

Безсоння

Безсоння означає тривалі труднощі із засинанням, підтриманням сну або відновлювальною якістю сну, що призводить до денного порушення функціонування. Часті тригери — психічний стрес, важкі життєві обставини, психічні захворювання, медичні проблеми або порушення ритму сон-неспання. Хронічні порушення сну часто негативно впливають на настрій, працездатність і соматичне здоров’я і потребують відповідного діагностичного та терапевтичного підходу.

Фронтит

Фронтит

Фронтит — це запалення лобових пазух (sinus frontalis), однієї з навколоносових порожнин. Причинами можуть бути вірусні або бактеріальні інфекції, алергічні реакції або анатомічні перешкоди. Типові скарги — відчуття тиску або болю в області чола, підвищене виділення з носа або носова закладеність і інколи лихоманка. При бактеріальній інфекції можуть з’являтися гнійні виділення; у рідкісних випадках можливі ускладнення з поширенням на суміжні ділянки. Принципи терапії включають заходи для відтоку секрету та зменшення набряку, а також симптоматичне лікування; при підтвердженій бактеріальній інфекції може знадобитися антибіотикотерапія.

Коксартроз

Коксартроз

Коксартроз позначає дегенеративні зміни кульшового суглоба зі поступовою втратою хряща та порушенням функції суглоба. Фактори ризику — старший вік, надмірна вага, деформації, повторне перенавантаження та попередні травми. Клінічні ознаки — болі, що залежать від навантаження, у паху, сідниці або стегні, ранкова скутість та обмежена рухливість. Лікування на ранніх стадіях спрямоване на консервативні заходи, такі як фізіотерапія, зниження маси тіла, засоби допомоги та знеболююча медикаментозна терапія; при прогресивному руйнуванні суглоба може знадобитися ендопротезування.

Клаустрофобія

Клаустрофобія

Клаустрофобія — це специфічний страх перед тісними або закритими просторами, який призводить до уникнення і, як наслідок, до значного стресу або панічних атак. Тригерами є ситуації з обмеженою свободою руху або очікуваною складністю покинути приміщення. Ефективні підходи до лікування включають психотерапевтичні методи з експозицією та когнітивною реструктуризацією; додатково можуть застосовуватися поведінкові техніки подолання тривоги, при необхідності короткочасна медикаментозна підтримка для полегшення симптомів.

Панічні атаки

Визначення:
Панічна атака — це раптово виникла фаза дуже інтенсивного страху або великого занепокоєння, супроводжувана фізичними симптомами, такими як серцебиття, утруднене дихання, запаморочення, тремтіння або відчуття втрати контролю чи страх смерті.
Панічний розлад:
Панічний розлад характеризується повторними, непередбачуваними панічними атаками; для подальшої діагностики зазвичай належить наявність тривалої стурбованості щодо майбутніх атак або виражених змін поведінки (наприклад уникнення). Тверде правило про шість місяців як обов’язкову умову некоректне.
Причини:
Механізм розвитку зазвичай багатофакторний із генетичною схильністю, стресовими життєвими подіями або травматичними переживаннями, а також нейробіологічними факторами.
Лікування:
Психотерапевтичні методи, особливо когнітивно-поведінкова терапія з компонентами експозиції, вважаються лікуванням вибору. Для фармакологічного довготривалого лікування застосовують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI). Короткочасно бензодіазепіни можуть використовуватися для невідкладного полегшення симптомів, але через ризики залежності та седатації не рекомендовані як тривале лікування. Бета-блокатори можуть зменшувати окремі соматичні симптоми, але не є основним довготривалим лікуванням панічних розладів. Додатково корисними можуть бути техніки розслаблення та дихальні вправи.

Бореліоз

Збудник і передача:
Лайм-бореліоз викликають бактерії роду Borrelia, які передаються людині при укусі певних видів кліщів.
Клініка:
Типовим є на ранній стадії кільцеподібне, що розповзається почервоніння в місці укусу (erythema migrans). Супровідно можуть виникати симптоми, схожі на грип, як-от лихоманка, загальна слабкість і болі в суглобах. На пізніших стадіях можливі неврологічні прояви, ураження серця або рецидивуючі артрити.
Діагностика:
При типовому вигляді erythema migrans діагноз часто встановлюють клінічно; для подальшого підтвердження використовують серологічні тести (наприклад ELISA як скринінг із підтверджувальними тестами), які на дуже ранніх стадіях можуть бути негативними.
Терапія:
Лікування проводять відповідними антибіотиками; вибір залежить від стадії та маніфестації захворювання.

Лижна травма

Пояснення поняття:
Лижна травма — це травма, отримана під час катання на лижах або сноуборді внаслідок падіння або зіткнення.
Типові ушкодження та наслідки:
Часто уражаються коліна (наприклад пошкодження хрестоподібних зв’язок), плече та ключиця, ушкодження голови, а також переломи верхніх і нижніх кінцівок.
Невідкладні заходи та допомога:
Невідкладна допомога включає забезпечення безпеки, знеболення, іммобілізацію і за потреби візуалізуючу діагностику. Подальше лікування може бути консервативним із іммобілізацією та фізіотерапією або оперативним залежно від типу та тяжкості ушкодження.

Акроміоклавікулярний суглоб

Анатомія та функція:
Акроміоклавікулярний суглоб — це з’єднання між латеральним кінцем ключиці (clavicula) і акроміоном лопатки (scapula). Воно сприяє рухливості та стабільності плечового пояса.
Клінічне значення:
Суглоб може бути пошкоджений при прямих ударах по плечу або травмах; типовими знахідками є біль над суглобом і помітна деформація при тяжких ушкодженнях зв’язок.
Лікування:
При незначних ушкодженнях зазвичай застосовують консервативну терапію з іммобілізацією, аналгезією та фізіотерапією; при виражених розривах зв’язок або тривалих скаргах можливе хірургічне лікування.

Страбізм

Визначення:
Страбізм позначає неправильне положення осей очей, при якому напрямки погляду обох очей не паралельні.
Причини та значення:
Причинами можуть бути вроджені дисбаланси м’язів, різні показники рефракції (рефракційні помилки), неврологічні порушення або набуті захворювання. У дітей нелікований страбізм може призвести до амбліопії; у дорослих можливі диплопія (подвійне бачення).
Діагностика та терапія:
Обстеження включає ортофтальмічне (ортооптичне) дослідження і при потребі перевірку окулярної корекції. Варіанти лікування — корекційні окуляри, оклюзійна терапія (заклеювання домінантного ока), призматичні скельця і при необхідності хірургічне втручання для корекції окорухових м’язів. Раннє лікування важливе для запобігання незворотних порушень зору.

Valsartan

Група: блокатори рецептора ангіотензину II (ARB).

Механізм дії: блокує AT1‑рецептори для ангіотензину II і тим самим пригнічує вазоконстрикторний та альдостерон‑опосередкований ефект цього гормону, що призводить до зниження артеріального тиску та розвантаження серця. Ангіотензин II утворюється в РААС шляхом перетворення ангіотензиногену (печінка) за участю реніну (нирка) і ACE; він не «виробляється» первинно в нирці.

Показання: переважно артеріальна гіпертонія і серцева недостатність; також після інфаркту міокарда та при певних захворюваннях нирок залежно від клінічної оцінки.

Важливі ризики та побічні реакції: падіння артеріального тиску з запамороченням, погіршення функції нирок, підвищення калію (гіперкаліємія), рідко ангіоневротичний набряк. Кашель при ARB трапляється значно рідше, ніж при інгібіторах ACE. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими препаратами або при порушенні функції нирок слід бути обережним.

Бальзам (Baldrian)

Назва та застосування: Baldrian (Valeriana officinalis) — це рослинний препарат, який традиційно використовують при легких порушеннях сну та нервовій тривозі.

Дія та рівень доказовості: Клінічні дослідження дають неоднорідні результати; деякі дослідження повідомляють про невеликі ефекти на час засинання або якість сну, але дані не є повністю однозначними, і ефективність вважається обмеженою.

Безпека та взаємодії: Часті побічні ефекти — шлунково‑кишкові розлади, головний біль або сонливість удень. Поєднання з іншими центральними депресантами (наприклад бензодіазепінами, алкоголем) може посилити седативний ефект. Препарати Baldrian у багатьох країнах доступні без рецепта.

Пачко‑роки

Визначення та розрахунок: Пачко‑роки описують кумулятивну нікотинову експозицію. Формула: (кількість цигарок, які курять щодня ÷ 20) × кількість років куріння.

Приклад розрахунку для контексту: Для вказаних моделей споживання кумулятивна експозиція становить 16,25 пачко‑років.

Торсія яєчка

Визначення: гострий поворот яєчка навколо сім’яного канатика з наступним порушенням венозного та, можливо, артеріального кровопостачання.
Клініка: типовий симптом — раптовий дуже сильний односторонній скротальний біль, часто супроводжується набряком і підняттям яєчка; можуть бути нудота та блювання. Частіше виникає в підлітковому віці.
Діагностика: підозру зазвичай встановлюють клінічно. Колір‑допплер‑сонографія може оцінити кровопостачання і підтримати діагноз.
Терапія: при підозрі необхідне термінове хірургічне втручання; мета — розкрутити яєчко і фіксувати обидва яєчка (орхідопексія). Якщо тканина вже необоротно ушкоджена, потрібне видалення ураженого яєчка.

Розсіяний склероз

Визначення: запальне демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи з варіабельною рецидивуючо‑ремітуючою та/або прогресуючою формою.
Клінічні ознаки: часті симптоми — порушення зору (наприклад оптичний неврит), сенсорні розлади, парези, порушення координації та розлади сечової або сексуальної функції.
Діагностика: ключові знахідки отримують за допомогою магнитно‑резонансної томографії мозку та спинного мозку, а також дослідження ліквору; для підтвердження діагнозу застосовують клінічне спостереження за перебігом і встановлені діагностичні критерії.
Терапія: при загостреннях застосовують терапію шоку/рецидиву; довгостроково використовують модифікуючі перебіг імунні терапії; додатково проводять симптоматичне та реабілітаційне лікування.

Поліпи товстої кишки

Пояснення поняття: поліпи товстого кишківника — це локалізовані виступи слизової оболонки в товстій кишці, що можуть мати різні гістологічні типи.
Клінічні аспекти: багато поліпів не викликають симптомів; можливі симптоми — ректальна кровотеча, зміни випорожнень або неспецифічні болі в животі.
Ризик і перебіг: деякі поліпи з часом можуть перероджуватися в злоякісні; ризик залежить від гістологічного типу, розміру та кількості.
Терапія та профілактика: Звичайний захід — ендоскопічне видалення під час колоноскопії з гістологічним дослідженням для оцінки ризику; раннє видалення знижує ризик злоякісної трансформації.

Колоректальний карцинома

Визначення: Колоректальний карцинома позначає злоякісні пухлини товстої та прямої кишки, які переважно мають залозисте походження.
Гістологія: Більшість колоректальних пухлин — це аденокарциноми, що виникають із залозистого епітелію слизової оболонки.
Клінічні та прогностичні підтипи: Існують різні гістологічні підтипи з відмінною поведінкою; деякі, наприклад медулярна карцинома з густою лімфоцитарною інфільтрацією, можуть мати порівняно сприятливий прогноз, тоді як пухлини зі світлоклітинною або кільцеподібноклітинною структурою (Siegelringzellkarzinome) часто протікають агресивніше.
Фактори ризику: До відомих факторів ризику належать старший вік, певні харчові звички, генетична схильність, включаючи синдроми сімейної поліпозності, та інші набуті впливи.
Профілактика/управління: Раннє виявлення за допомогою скринінгу та ендоскопічного обстеження, а також гістологічна оцінка поліпів — центральні заходи для зниження ризику захворювання та смертності.

Спайки

Визначення: Спайки — це волокнисті зрощення із рубцевої тканини, які патологічно з’єднують різні внутрішні поверхні та органи.
Причини та значення: Вони часто виникають після оперативних втручань, але також як наслідок запалень або травм. Спайки можуть спричиняти хронічний біль, механічну непрохідність кишківника або, у жінок, сприяти порушенням фертильності.
Клінічна релевантність: У діагностиці абдомінальних симптомів попередні операції на черевній порожнині є важливим підказовувальним фактором щодо можливих спайок як діагностичної альтернативи.

Синдром подразненого кишківника

Визначення та класифікація
Синдром подразненого кишківника — це функціональний розлад кишківника, при якому не виявляють структурних або запальних причин. Клінічно переважають рецидивні болі в животі, що можуть супроводжуватися змінами характеру випорожнень (переважно діарея, запор або чергування характеру випорожнень).
Суттєва ознака та диференціація
Типовим є відсутність «тривожних» ознак, таких як постійна втрата ваги, криваві випорожнення (гематохезія) або прогресуючий перебіг; поява таких ознак підвищує ймовірність органічного захворювання і виправдовує подальшу діагностику.
Ключі лікування
У терапії в першу чергу застосовують заходи щодо способу життя, включаючи цілеспрямовану корекцію харчування та методи подолання стресу. Медикаментозні або інші інтервенційні заходи залежать від домінуючих скарг та клінічного перебігу.

Частота серцевих скорочень

Поняття та значення
Частота серцевих скорочень позначає кількість ударів серця за хвилину і є базовим вітальним параметром.
Вимірювання та фактори впливу
Її визначають у стані спокою або при навантаженні; на частоту впливають вік, фізична активність, ліки, температура та стрес. Відхилення від очікуваної частоти в стані спокою можуть свідчити про серцево-судинні або системні порушення і за потреби потребують додаткового обстеження.

Артеріальний тиск

Поняття та принцип вимірювання
Артеріальний тиск — це тиск, який циркулююча кров чинить на стінки судин, і його описують систолічним та діастолічним значеннями.
Проведення вимірювання
Для вимірювання зазвичай використовують надувну манжету та прилад; манжета створює тиск, за допомогою якого визначають артеріальні показники тиску. Коректна техніка накладання та вибір розміру манжети важливі для достовірних результатів.

Частота дихання

Поняття та клінічне значення
Частота дихання — це кількість вдихів за хвилину і є базовим вітальним параметром для оцінки дихальної функції.
Вимірювання та фактори впливу
Її рахують у стані спокою; на неї можуть впливати біль, лихоманка, легеневі або метаболічні порушення, а також емоційне напруження. Відхилення від очікуваної частоти дихання вказують на респіраторні або системні проблеми і повинні оцінюватися в клінічному контексті.

Насичення киснем (сатурація)

Поняття та методи вимірювання
Насичення киснем описує частку оксигенованого гемоглобіну від загального гемоглобіну в крові і часто визначається неінвазивно за допомогою пульсоксиметрії.
Значення та клінічна релевантність
Вимір дає швидку оцінку оксигенації організму; знижені значення можуть вказувати на порушення легеневого газообміну або проблеми кровообігу і при потребі вимагають подальшого обстеження.

Температура

Поняття та місця вимірювання
Температура тіла — це вітальний параметр, що відображає тепловий баланс організму. Її можна вимірювати в різних точках, таких як ректально, орально або в пахвовій западині, і місце вимірювання впливає на отримані значення.

цифрове ректальне дослідження

Цифрове ректальне дослідження

Мета: Клінічне пальцеве обстеження дистального відділу прямої кишки та анального каналу для оцінки пальпованих утворень, кровотеч або локально обмежених змін.

Проведення: Однаковонайдентий у рукавичці та змазаний палець обережно вводять у пряму кишку. Обстеження коротке і служить для пальпації слизової, стінки прямої кишки і у чоловіків додатково передміхурової залози.

Знаходження та вказівки: Виявлені зміни можуть включати пухлини, ущільнення, джерела кровотечі або пальповані зміни сфінктера. Обстеження може бути неприємним і при запальних чи болючих ураженнях викликати дискомфорт; іноді можливі мінімальні кровотечі.

Пейтц-Єгерс

Синдром Пейтц-Єгерса

Визначення: Спадковий синдром, що характеризується множинними гамартоматозними поліпами шлунково-кишкового тракту та характерними пігментованими макулами на губах і обличчі.

Клініка: Типові пігментні плями на периоральних ділянках шкіри та слизових і поліпи в шлунково-кишковому тракті, які можуть призводити до кровотеч або інвагінації.

Генетика та ризик: Зазвичай успадковується аутосомно-домінантно (часта причина: мутація STK11/LKB1). Хворі мають підвищений ризик різних пухлин у шлунково-кишковому тракті та інших органах.

Синдром Ґарднера

Синдром Ґарднера

Визначення: Варіант сімейного аденоматозного поліпозу, що, окрім численних колоректальних аденом, має виражені екстраінтестинальні прояви.

Клінічні ознаки: Множинні колоректальні поліпи з високим канцерогенним потенціалом, кісткові остеоми (часто череп, щелепа), епідермальні кісти та м’якотканинні пухлини, такі як десмоїди.

Генетика та прогноз: Зазвичай аутосомно-домінантно зумовлений мутаціями в гені APC. Без профілактичних втручань існує дуже високий ризик розвитку колоректального карциному.

Загальний аналіз крові

Для виключення анемії визначають загальний аналіз крові. При рівні гемоглобіну нижче 7 g/dl слід розглянути переливання концентрату еритроцитів. Рішення також ґрунтується на скаргах, гемодинамічному стані та супутньої патології. Перед тим визначають групу крові AB0 та резус-фактор, а також проводять тест пошуку антитіл і крос-пробу. Безпосередньо перед трансфузією виконують bedside-тест на пацієнті.

Показники функції нирок

Показники функції нирок

Визначення та мета: Лабораторно-хімічні показники для оцінки ниркової функції та екскреторної здатності нирок.

Типові параметри: Частими показниками є сироватковий креатинін та сечовина (urea); на основі значення креатиніну зазвичай розраховують оцінений швидкісний фільтраційний показник (eGFR). Додатковими дослідженнями можуть бути електроліти та аналізи сечі.

Значення: Зміни цих показників дають уявлення про гострі або хронічні порушення функції нирок і служать для оцінки динаміки.

Електроліти

Електроліти

Значення: Електроліти — це ключові іони (наприклад натрій, калій, хлорид), які важливі для водного балансу, кислотно-лужної рівноваги та клітинних функцій.

Типові порушення при втраті рідини:
– Блювання: може призвести до втрат калію та гіпохлоремічного метаболічного алкалозу з супутньою гіпокаліємією.
– Діарея: може призводити до втрати об’єму, гіпонатріємії та гіпокаліємії, а також часто до метаболічного ацидозу.

Клінічна вказівка: При значних втрат ах у шлунково-кишковому тракті показані вимірювання електролітів для оцінки та моніторингу.

ALT

Аланін-амінотрансфераза (ALT)

Визначення та функція: ALT — це фермент, що бере участь у метаболізмі амінокислот і в реакціях перенесення аміногрупи.

Локалізація та клінічне значення: Він присутній переважно в гепатоцитах і виявляється в крові підвищеним після вивільнення при пошкодженні печінкових клітин. Показники використовують для оцінки ушкодження печінки, але вони самі по собі не є достатніми для диференціальної діагностики.

AST

Аспартат-амінотрансфераза (AST)

Визначення та функція: AST — фермент перетворення амінокислот, що залучений у трансамінування.

Локалізація та клінічне значення: Він присутній у печінці, але також у серцевому м’язі, скелетних м’язах та інших тканинах. Підвищення рівнів у сироватці свідчить про загибель клітин або пошкодження тканин, причому AST не є специфічним для печінки і може зростати при ураженнях інших органів.

GGT

Гамма-глутамілтрансфераза (GGT)

Визначення та функція: GGT — фермент, що залучений у метаболізм глутатіону та сприяє функції транспорту амінокислот через плазматичну мембрану.

Поширення та клінічне значення: Він присутній у гепатоцитах та епітеліальних клітинах жовчовивідних шляхів. Підвищення в лабораторних пробах часто спостерігається при холестатичних захворюваннях печінки або при індукції ферментів (наприклад, алкоголем або певними ліками) і допомагає в оцінці печінкових та жовчних захворювань.

Ферменти підшлункової залози

Ферменти підшлункової залози

Огляд та функції: До екзокринних ферментів підшлункової залози належать амілаза, ліпаза, а також протеолітичні ферменти, такі як трипсин і хімотрипсин.

Дія: Амілаза каталізує розщеплення крохмалю та споріднених вуглеводів; ліпаза сприяє гідролізу харчових жирів; трипсин і хімотрипсин — це протеази, які розривають пептидні зв’язки в білкових молекулах.

С-реактивний білок

С-реактивний білок (CRP)

Визначення та функція: CRP — це білок гострої фази, що синтезується в печінці у відповідь на запальні подразники та пошкодження тканин.

Клінічне значення: Вимірювання в сироватці використовується для моніторингу наявності та перебігу запальних процесів. CRP дає уявлення про активність і динаміку запалення, проте не є специфічним тестом для визначення причини.

CEA

CEA (карціноембріональний антиген)

Визначення: CEA — це пухлинний маркер, який відіграє роль під час фетального розвитку і в дорослому віці може знову підвищуватися при певних пухлинних захворюваннях.

Клінічне значення: Підвищені рівні в крові виявляються при деяких солідних пухлинах (особливо колоректальних новоутвореннях), але вони недостатньо чутливі або специфічні для скринінгу. Маркер використовується переважно для оцінки перебігу і післяопераційного контролю, а не як єдиний діагностичний тест.

CA 19-9

Визначення
CA 19‑9 — це вуглеводний антиген, який вимірюється в крові і може бути асоційований з певними епітеліальними пухлинами.

Клінічне використання
Цей маркер переважно застосовують для моніторингу перебігу і контролю терапії при пухлинних захворюваннях, особливо при захворюваннях підшлункової залози та жовчних шляхів. Він не підходить як самостійний скринінговий тест.

Обмеження
Чутливість і специфічність обмежені. Підвищені рівні CA‑19‑9 можуть спостерігатися також при інших солідних пухлинах, а також при різних доброякісних станах (наприклад, при холестатичних станах, панкреатиті, захворюваннях печінки). Результати лабораторних досліджень тому завжди слід інтерпретувати в клінічному контексті разом з даними візуалізаційних методів.