Біль у горлі та лихоманка — одні з найчастіших причин звернень у сімейній практиці та відділенні невідкладної допомоги. У цій статті пояснено найважливіші диференційні діагнози, показано відмінності між вірусним фарингітом, бактеріальним тонзилітом та епіглотитом і описано типові симптоми, діагностику та терапію. Ідеально підходить для підготовки до іспиту зі спеціальної мови (FSP), іспиту на знання (KP), M3 та клінічної практики.
Біль у горлі та лихоманка
Епідеміологія та вікові аспекти
- Вірусні інфекції трапляються незалежно від віку.
- У старших пацієнтів вони, як правило, проходять важче.
- Після приблизно 45 років поява бактеріальної фарингіту стає рідшою.
Основні симптоми
Гостро виниклий біль у горлі, часто в поєднанні з лихоманкою.
Диференційні діагнози
Найважливіше тут — розрізнити бактеріальну та вірусну причини.
Вірусний фарингіт є найпоширенішою причиною, наприклад, через риновіруси, аденовіруси, SARS-CoV-2, вірус Епштейна-Барра (EBV) або віруси грипу.
Бактеріальний тонзиліт виникає здебільшого через β-гемолітичні стрептококи групи A.
Епіглотит рідкісний, але потенційно небезпечний для життя.
Хоча лімфоми або туберкульоз також можуть супроводжуватися шийною лімфаденопатією, у таких випадках зазвичай немає болю в горлі. Крім того, характеристика лімфаденопатії зазвичай відрізняється хронічним перебігом і іншою консистенцією.
Бактеріальний тонзиліт
Збудник: зазвичай β-гемолітичні стрептококи групи A (Streptococcus pyogenes).
Передача: крапельним шляхом та при прямому контакті.
Типові симптоми: швидкий початок із болем у горлі, утрудненням при ковтанні, лихоманкою, ознобом, загальною слабкістю, головним болем, втратою апетиту, можливо легкою ригідністю м’язів шиї, гіпертрофовані тонзили з ексудатом, неприємний запах з рота та болючі при пальпації збільшені передні шийні лімфовузли.
Діагностика: клінічне обстеження, мазок із зіву із швидким тестом або культурою, за потреби CRP або ШОЕ.
Вірусний фарингіт
Збудник: вірус Епштейна-Барра (Herpesviridae).
Передача: крапельним шляхом та контакт із слиною («хвороба поцілунків»).
Типові симптоми: виражене загальне нездужання (мала́йз), збільшення шийних лімфовузлів, часто ураження вузла Вальдейєра, спленомегалія, гепатомегалія і можливий висип, особливо після прийому ампіциліну.
Діагностика: загальний аналіз крові з лімфоцитозом і атиповими лімфоцитами, Monospot-тест та серологія на EBV.
Епіглотит
Збудник: раніше передусім Haemophilus influenzae типу b, сьогодні через вакцинацію трапляється рідше.
Передача: крапельним шляхом.
Типові симптоми: раптовий початок, сильний біль у горлі, виражена дисфагія, слинотеча, гугнява мова, вдиховий стридор і зазвичай відсутність кашлю.
Діагностика: обережне клінічне обстеження, за потреби ларингоскопія в безпечних умовах та посіви крові.
Лікування
Щоб уникнути ускладнень при інфекціях стрептококами групи A — таких як перитонзилярний абсцес, скарлатина, токсичний шоковий синдром або ревматична лихоманка — слід розпочати лікування пеніциліном, перорально або внутрішньовенно.
При вірусних інфекціях основою лікування є амбулаторна консервативна терапія.
У літніх пацієнтів або осіб із значущими коморбідностями може бути необхідна госпіталізація, особливо при підозрі на пневмонію.
Багато препаратів від застуди містять, зокрема, симпатоміметики, які можуть підвищувати артеріальний тиск.
